Професор Ігор Бойко взяв участь у круглому столі “Історія державотворчих процесів в Україні і зарубіжних країнах”

Завідувач кафедри історії держави і права, політичних та правових учень професор І. Й. Бойко взяв участь у круглому столі на тему: «Історія державотворчих процесів в Україні і зарубіжних країнах (до 30 річниці незалежності України та 25-річчя Конституції України), який відбувся   27 травня 2021 р. з ініціативи кафедри історії держави і права України і зарубіжних країн Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. У своєму виступі «Конституція України 1710 р та її місце в історії українського конституціоналізму» професор Бойко І.Й. зазначив про те, що у цьому році Україна святкує багато знаменних дат, однією з них є  25 років з часу прийняття Конституції нашої держави. Прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України стало подією великої історичної ваги в житті Українського народу.

Сьогодні важливо ще раз акцентувати на історію українського конституціоналізму,  який своїм корінням сягає 1710 р. Вивчення історії українського державотворення і конституціоналізму має важливе значення для духовного розвитку та оздоровлення українського народу, формування свідомого патріотизму, остаточного подолання нав’язаного століттями комплексу меншовартості, неповноцінності та провінційності, врешті-решт інтеграції України до Європейського Союзу. Сьогодні важливо усвідомити, для того щоб побудувати національну державу, важливо серед іншого мати високий рівень національної свідомості та національної єдності. Важлива роль покладається на сучасному поглибленому вивченні історії національного державотворення, як повинно також сприяти консолідації української нації, утвердження її самоідентичності як самобутньої та європейської нації з тисячолітньою державністю, полікультурним досвідом право- і державотворення. Сьогодні важливо популяризувати правову спадщину України – пам’ятки українського права, у яких було збережено ідею державності та закріплено право українців мати власну державу.

У скарбниці пам’яток українського державотворення та конституціоналізму однією з найбільш цінних є Конституція 1710 р., яка є першою демократичною конституцією в Україні та Європі. Вона займає важливе місце у багатовіковій історії українського державотворення. У історичній та історико-правовій літературі вона умовно відома як Конституція П. Орлика, оскільки була розроблена і прийняти з ініціативи українського гетьмана Пилипа Орлика. В історіографії вживаються і інші її назви: «Договір», «Хартія», «Угода», «Акт», «Бендерська конституція», «Козацька конституція», «Конституція Української гетьманської держави», «Перша конституція України», «Конституція Війська Запорозького», «Українська конституція» тощо. Проте, як видається, коректніше її називати Конституцією України 1710 р. або Конституцією Української козацької держави 1710 р., оскільки станом на 1710 р. існувала Українська козацька держава, особливо відбувалася активна боротьба за її збереження і розвиток; Конституція 1710 р. стала підсумком існування Української козацької держави; в тексті самої конституції територію України названо Україною, Малою Руссю, Військом Запорозьким. Вживання у історико-правовій літературі назви «Конституція П. Орлика» до певної міри применшує значущість і важливість саме першої демократичної Конституції України. Як видається, варто наголос робити, насамперед, на Конституцію 1710 р. як основний закон Української козацької держави, а вже згодом справедливо акцентувати на особі українського гетьмана П. Орлика як головного ініціатора її розробки і прийняття. Варто також зауважити про те, що основними пріоритетами внутрішньої і зовнішньої політики Української козацької держави гетьман Пилип Орлик вважав її незалежність та територіальну цілісність. Внутрішня політика та засади Української козацької держави будувалися на досить прогресивних на той час демократичних засадах, які були закріплені в Конституції 1710 р.

Вершиною розвитку українського державотворення у ХVІІІ ст. та способом врятувати Українську козацьку державу, особливо після Полтавської битви, було укладення угоди та прийняття Конституції Української козацької держави 1710 р. як єдиного загальнодержавного конституційного акту. Угода була укладена між гетьманом Війська Запорозького Пилипом Орликом зі старшиною та козацтвом. Ця угода була покладена в основу Конституції 1710 р., відповідно до якої було встановлено принципові основи існування суспільства та держави. Вона мала на меті консолідувати тогочасне українське суспільство на шляху збереження і розвитку Української козацької держави. Це був важливий крок для ліквідації наслідків Руїни. Її укладення й виконання мало забезпечити  розвиток й утвердження національної єдності та довіри в суспільстві, а також зміцнити владу гетьмана як глави держави.

Отже, Конституція України  1710 р. займає важливе значення в історії національного державотворення. Прийнята у часи Середньовіччя, де панували переважно абсолютистські монархії,  вона стала найпередовішим у тогочасному європейському суспільстві державним актом, який визначав Україну як демократичну християнську республіку з виборною гетьманською владою. Конституція  1710 р. стала фундаментом для подальшого розвитку українського державотворення. Демократичні ідеї, висловлені в Конституції 1710 р., стали втіленням майже тисячолітнього державотворчого розвитку України, свідченням високого рівня національної свідомості, підтвердженням рівня її високої політичної культури і самобутності. В першій українській конституції відчутні гуманістичні та демократичні традиції. Запровадження козацьких рад свідчило, що засади парламентаризму активно розвивалися в середовищі політичних діячів Української козацької держави. Крім того, закріплення Конституцією 1710 р. засади індивідуальної відповідальності службовців за розтрату державного майна, незалежності судової гілки влади, розмежування компетенції між гетьманом та Генеральною радою тощо були свідченням новаторства та демократизму в організації державної влади. Конкретні форми державного правління в Українській козацькій державі мали розвиватися згодом. Конституція передбачала розподіл державної влади на окремі види, станову гетьманську парламентську республіку з виборним гетьманом, що відповідало українській демократичній державно-правовій традиції. Цей устрій суспільства відповідав головним постулатам конституції держави, що відрізняв її від середньовічних політико-правових актів.

Перша українська конституція 1710 р. випереджала свій час, вона була прийнята тоді, коли французькі та англійські просвітителі ще тільки приступали до розробки тих конституційних ідей, які вже були закладені в ній. Як це властиво для конституцій, вона визначала державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов’язки держави, суспільства і громадян. Враховуючи проаналізовані вище основні положення Конституції 1710 р., її справедливо можна вважати першою писаною демократичною конституцією України. Уперше в історії українського державотворення у Конституції 1710 р. сформовано модель вільної і незалежної держави, заснованої на природному праві української нації на свободу і політичне самовизначення.