Відбувся методологічний семінар на тему: «Проголошення Карпатської України – знакова подія в національному державотворенні (до 80-річчя проголошення)»
З ініціативи кафедри історії держави, права та політико правових учень на юридичному факультеті 14.03.2019 р. в ауд. 409 відбувся методологічний семінар на тему: «Проголошення Карпатської України – знакова подія в національному державотворенні (до 80-річчя проголошення)»
У методологічному семінарі взяли участь завідувач кафедри історії держави, права та політико- правових учень юридичного факультету професор Бойко І. Й. професор кафедри історії держави, права та політико-правових учень Тищик Б. Й., доценти кафедри історії держави, права та політико- правових учень Кольбенко А. В., Моряк-Протопопова Х. М., завідувач кафедри історичного краєзнавства історичного факультету, відомий фахівець з історії військової справи УНР професор Голубко В. Є. та доцент кафедри новітньої історії України ім. Михайла Грушевського Павлишин О. Й.
В роботі методологічного семінару взяли участь студенти першого та другого курсів юридичного факультету. Відрив роботу методологічного семінару професор Бойко І. Й., який наголосив на значимості Карпатської України в історії національного державотворення. Проголошення Карпатської України відбулося 15 березня 1939 р., рівно 80 років тому і було знаковою подією в житті українського народу і свідчило про тяглість українців до державотворення. Проголошення Карпатської України є надзвичайно важливою складовою у боротьбі українського народу за державну незалежність. Важливу місію покладено на Історію держави і права України, яка є фундаментальною наукою і навчальною юридичною дисципліною, яка вивчає і узагальнює стратегію і тактику державного будівництва, містить багатовіковий державноправовий і політико-правовий досвід минулих поколінь, виконує одну з важливих суспільних функцій – вона вчить і виховує кожний народ. Тут варто пригадати слова прем’єр міністра Індії Інді Ганді про те, що «Історія є найкращим вчителем в житті, в якого найгірші учні», або слова відомого канадського педагога Лоуренса Пітера про те, що «Історія змушена повторюватися, тому, що її ніхто не слухає». Проте з історії держави і права можна винести багато уроків, усвідомити певні помилки, використовувати позитивний досвід, розширити свій правовий світогляд, сформувати свою громадянську і державну позицію.
Професор Тищик Б. Й. зазначив, що 15 березня 1939 р. Сойм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України, було прийнято парламентом конституцію Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначено назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська мова).Державним прапором та гімном республіки було визнано синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла України..». Герб – червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі.
Доцент Кольбенко А. В. відзначив, що Президентом Карпатської України було обрано доктора теології Августина Волошина, який призначив прем’єр-міністром нового уряду суверенної держави Юліана Ревая. Головою Сойму обрано Августина Штефана, заступниками Степана Росоху та Федіра Ревая. Після проголошення незалежності активно здійснювалися заходи, спрямовані на розбудову української держави, налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, видавнича справа, державна адміністрація.
Професор Голубко В.Є. зазначив, що для захисту державної незалежності було створено збройні сили Карпатської України – Організацію Оборони «Карпатська Січ». Велику допомогу в створенні збройних сил Карпатської України надала Організація Українських Націоналістів. Міжнародне становище Карпатської України з кожним днем ускладнювалось. Королівство Угорщина, територіальні претензії котрої рішенням Віденського арбітражу, були задоволені не повністю, безперервно здійснювала антиукраїнські дипломатичні виступи, направляла в Карпатську Україну провокаційні терористичні групи.
Найтрагічніші події відбулися в ніч з 13 на 14 березня 1939 р., коли хортистське Королівство Угорщина за підтримкою Третього Рейху розпочала війну проти Карпатської України. Прем’єр А. Волошин віддав наказ видати резервну зброю Карпатській Січі. Після зіткнень із чеськими військами під командуванням генерала Прхали, що намагалися роззброїти карпатоукраїнські війська, Карпатська Січ взяла під контроль територію країни, хоча в цей час угорські війська вже захопили перші українські села: Підгіряни, Кольчино і Коропець. З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачеве-Берегово-Севлюш.
Доцент Павлишин О.Й. продовжив аналіз тогочасних подій і наголосив, що найбільший бій відбувся на Красному полі. 16 березня 1939 р., зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст. 18 березня більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами. До 7 липня 1939 р. вона була анексована. 17 березня 1939 на третій день окупації Карпатської України мадярські жандарми гнали на перевал через села Нижні Ворота, Верб’яж, Завадка колони полонених, переважно галичан-вояків Карпатської Січі і передали їх польській прикордонній службі, яка розмістила полонених у підвалах своїх казарм. Наступного дня, 18 березня 1939 р., до сходу Cонця полонені були розділені на колони, відконвойовані від перевалу по лінії кордону і розстріляні на закарпатській стороні над селами Нова Розтока і Верб’яж та між селами Петрусовицею, Жупанами і Лазами. Число розстріляних, за оцінками свідків, становило 500—600 полонених.
Під час методологічного семінару студенти ставили запитання, дискутували. Учасники методологічного семінару вшанували хвилиною мовчання борців за державну незалежність. Підсумовано значення Карпатської України для сучасного процесу державотворення.