Професор Ігор Бойко взяв участь круглому столі на тему: Дитина в історії права: до 30-річчя ратифікації Україною Конвенції OОН про права дитини

22.01.2021 | 09:40

Завідувач кафедри історії держави і права, політичних та правових учень професор І.Й.Бойко взяв участь у роботі Круглого столу на тему: Дитина в історії права: до 30-річчя ратифікації Україною Конвенції OОН про права дитини», який відбувся 19 січня 2021 р.  з ініціативи Міжнародної асоціації істориків права, відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права імені В. М. Корецького та кафедри морського права Національного університету «Одеська морська академія».

У своєму виступі професор Бойко І.Й. наголосив на актуальності проблеми забезпечення, охорони і захисту прав дітей у сучасній Україні. Дитинство є дуже важливим періодом життя людини, коли закладається основа формування особистості людини, формуються найважливіші функції організму, активно здійснюється засвоєння моральних норм, знань і цінностей, що дозволяє дитині почуватися повноцінним членом суспільства.

Діти – це також особлива соціально-демографічна група населення з віковими обмеженнями від народження до 18 років, яка має свої права, інтереси, специфічні проблеми, але не може відстоювати і захищати їх перед суспільством. Унаслідок цього сьогодні досить гостро постає проблема захисту дітей та їхніх прав.

На сьогодні людство досягнуло значного розвитку в прийнятті нормативно-правовових актів, створенні правових заходів і механізмів охорони і захисту прав дитини. Основними міжнародними документами щодо прав дітей є: «Декларація прав дитини» (1959 р.), Конвенція ООН «Про права дитини» (1989 р.), Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990 р.).

Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція «Про права дитини», прийнята Організацією Об’єднаних Націй. Це найперша у світовій історії глобальна угода щодо прав дитини: 191 країна світу ратифікувала Конвенцію, зобов’язавшись узгодити власне законодавство з її положеннями. Україна приєдналась до неї у 1991 р. Це, безперечно, великий прогрес у розвитку права.

Проте є ще багато проблем щодо реального забезпечення прав дитини. На жаль сьогодні в Україні є діти переселенці, діти сироти, діти інваліди, діти з неблагополучних, малозабезпечених сімей, діти хворі на алкоголізм, наркоманію, діти, які постраждали внаслідок насильства, діти, які перебувають у місцях відбування покарання, торгівля дітьми, діти, які стали жертвами зґвалтування, віл-інфіковані діти, діти, хворі на онкологічні захворювання, дитяча праця, безпритульні діти та діти оголошені в розшук, діти, щодо яких було вчинено злочин.

Цей перелік свідчить про наявність важких недуг в суспільстві, якому необхідно змінюватися. Насамперед  необхідно підвищувати духовність, моральну чистоту і культуру людини та суспільства в цілому. Важливо, як видається, культивувати в суспільстві виховання дитини на християнських та загальнолюдських цінностях, повазі до праці, важливо прищепити дитині високий ступінь відповідальності за свою поведінку.

Дітей варто вчити правильно розпоряджатися своїм часом. Діти не мають знати, що таке лінь. Діти варто виховувати у любові та повазі, діти мають бути причетні до постійної зайнятості. У преамбулі Конвенції про права дитини цілком правильно зазначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, а також про те, що дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті ООН, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності та солідарності.