Завідувач кафедри історії держави і права, політичних та правових учень професор І. Й. Бойко взяв участь у Міжнародній науково-практичній конференції на тему: «Історичний досвід у правотворчості та державному будівництві»

29.03.2021 | 16:32

Конференція відбулася 26 березня 2021 р. з ініціативи Міжнародної асоціації істориків права, Відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права імені В. М. Корецького та юридичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. У своєму виступі на тему «Історія держави і права України чи Історія права і держави: деякі дискусійні питання» професор Бойко І. Й. наголосив на ролі і значення Історії держави і права України як науки і навчальної дисципліни у сучасних умовах здобуття вищої юридичної освіти. Історія держави і права України є однією з фундаментальних юридичних навчальних дисциплін, а також важливою складовою частиною духовної культури українського народу, чинником, на якому ґрунтуються національна пам’ять та ідентичність. У ній відображено багатовіковий державно-правовий досвід виникнення, трансформації і подальшого розвитку державно-правових форм та інститутів, що функціонували на українських землях від найдавніших часів і до сьогодні. В назві навчальної дисципліни «Історія держави і права України» первинним визначено інститут держави перед інститутом права. Це пояснюється важливістю держави як найбільшої цінності для конкретної нації (народу), яка має свій суверенітет, незалежність і самостійність в зовнішніх і внутрішніх справах. Саме суверенна держава є особливою політико-територіальнаою організацією нації (народу), що має суверенітет спеціального апарату управління та здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкового характеру. Саме для української нації (народу) на першому місці завжди було прагнення первинно мати державу, оскільки вся історія України була і є боротьбою за свою соборну, самостійну державу, її збереження та розвиток. Роль права в державі є також дуже важливою, оскільки право врегульовує найбільш важливі суспільні відносини, тим самим гарантуючи єдність і безпеку в суспільстві, виховує його, легітимізує організацію та діяльність органів державної влади тощо. Проте, вважаємо, що тільки держава має право встановлювати або санціоновувати своє право, створювати своє законодавство. Сьогодні деякі європейські народи (наприклад каталонці) мають багато прав і приймають ті чи інші локальні акти свого волевиявлення, але власної держави не мають. Держава – саме вона є основою, ядром, джерелом розвитку конкретної нації (народу), а право є одним із основних засобів держави щодо забезпечення справедливості, рівності, врегулювання суспільних відносин та гарантування безпеки нації (народу).