У травні аспіранти юридичного факультету поєднали викладацьку практику з міжнародним науковим обміном

15 травня 2026 р. аспіранти денної форми навчання кафедри історії держави, права та політико-правових учень юридичного факультету Радченко Е.А., Штинда О.В., Мандрусяк М.Л. та Стригун М.А., в рамках педагогічної практики, під керівництвом проф. Бойка І. Й., прочитали лекції студентам першого курсу денної форми навчання юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Аспірантка Радченко Е.А. прочитала лекцію на тему: «Судова влада в Україні: історичні уроки, виклики та роль у воєнний час». Особлива увага була присвячена визначенню ролі судової влади в сучасній державі та особливостям її функціонування в Україні в умовах воєнного стану. Під час лекції обговорено значення суду як самостійної гілки влади, його основні функції, принцип незалежності суддів та практичні виклики, з якими зустрічається судова система в сучасних умовах реформ і війни. Окрему увагу приділено ролі суду у збереженні правопорядку під час війни, необхідності дотримання стандартів справедливого суду навіть у резонансних справах, а також значенню довіри до судової влади як важливої складової довіри до держави загалом. У межах лекції наведено практичні приклади з професійного досвіду, що дозволило студентам краще зрозуміти реальну роль суду в захисті прав людини та забезпеченні верховенства права.

Лекторка визначила основні виклики судової влади в Україні. Насамперед, проблема незалежності суддів. Одним із головних викликів залишається забезпечення реальної незалежності суддів від політичного, економічного та адміністративного впливу. Незалежність суду є основою справедливого правосуддя та довіри громадян.

Важливими є випадки корупції та низький рівень довіри. Тривалий час українська судова система стикалася з проблемами корупції, затягування розгляду справ та непрозорості процедур. Це стало причиною низького рівня суспільної довіри до судів.

Проблемою сьогодення є перевантаження судів. Суди часто перевантажені великою кількістю справ, що негативно впливає на строки розгляду та ефективність правосуддя. Додатковою проблемою є нестача суддів та кадровий дефіцит.

Необхідністю є європейська інтеграція. Україна прагне гармонізувати свою судову систему зі стандартами Ради Європи та Європейського Союзу. Це потребує забезпечення прозорості суддівського добору; зміцнення антикорупційних механізмів; цифровізації судочинства; дотримання стандартів Європейського суду з прав людини.

У підсумку наголошено на ролі судової влади у воєнний час. В умовах воєнного стану судова влада продовжує виконувати функцію захисту прав людини та забезпечення законності. Навіть під час війни держава повинна діяти в межах права.

Аспірант Штинда О. В. прочитав лекцію на тему: «Місце і роль законодавства про етику і дисциплінарну відповідальність адвокатів у сучасних умовах». Під час лекції проаналізовано основні моделі етичних засад взаємовідносин адвоката з клієнтами, колегами, посадовими особами та іншими учасниками правовідносин. Окрему увагу було приділено вимогам до кандидатів на здобуття статусу адвоката, порядку доступу до професії та принципам адвокатської етики. У межах лекції також обговорювалися стандарти професійної поведінки адвоката, питання незалежності та дотримання конфіденційності. Захід став нагодою для студентів ознайомитися з практичними аспектами адвокатської діяльності та поставити запитання щодо майбутньої професії. Під час лекції зазначено, що важливе значення в адвокатській діяльності займає адвокатська етика як система моральних і професійних принципів, яких адвокат повинен дотримуватися під час здійснення професійної діяльності. Основним документом у цій сфері є Правила адвокатської етики. До базових принципів адвокатської етики належать законність; незалежність; конфіденційність; компетентність; добросовісність; уникнення конфлікту інтересів; повага до суду та інших учасників процесу та ін. Особливу роль у діяльності адвоката відіграє дисциплінарна відповідальність, яка є механізмом забезпечення професійної дисципліни та дотримання стандартів адвокатської діяльності. Вона застосовується у випадках порушення закону або Правил адвокатської етики. Видами дисциплінарних стягнень можуть бути попередження; зупинення права на заняття адвокатською діяльністю; позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. Дисциплінарна практика має важливе значення для підтримання авторитету адвокатури; захисту клієнтів від непрофесійних дій; формування єдиних стандартів професії; забезпечення відповідальності адвокатів перед суспільством. Водночас дисциплінарна відповідальність повинна поєднуватися з гарантіями незалежності адвоката, щоб уникнути використання дисциплінарних процедур як способу тиску на адвокатів.

Аспірант Мандрусяк М.Л. прочитав лекцію на тему: «Політико-правові погляди видатних українських юристів». Під час лекції зазначив, що у різні історичні періоди видатні українські юристи брали активну учать в українському державотворенні, зокрема боролися за національну свободу і національну державу. Тривалий час, перебуваючи під потужним геополітичним впливом сусідніх держав й ведучи важку боротьбу за свою державну незалежність, зокрема видатні випускники юридичного факультету Львівського університету упродовж ХХ ст. активно долучалися до унікального історичного шансу втілити у життя мрії про створення самостійної України. Серед українських українських юристів першої половини ХХ ст. не так багато тих, чий внесок у боротьбу за Українську державу настільки вагомий як Володимира Старосольського (1878 – 1942) – талановитого українського громадсько-політичного і державного діяча, адвоката, видатного вченого-правника, теоретика держави і права, доктора права, соціолога, етнополітолога, редактора, видавця, публіциста, дійсного члена НТШ. Володимир Старосольський був однією з найвизначніших постатей української політико-правової думки ХХ століття. Він поєднав у своїй діяльності науковця, адвоката, політика, публіциста та громадського діяча. Його праці та політичні погляди справили значний вплив на формування української державницької ідеї, розвиток правової науки та становлення концепції національної демократії. Однією з центральних ідей Старосольського була необхідність створення незалежної української держави. Він вважав, що право на самовизначення є природним правом кожного народу. На думку мислителя держава є необхідною формою існування нації; без власної державності неможливий повноцінний розвиток народу; політична незалежність повинна ґрунтуватися на праві та демократії. Його погляди стали важливою складовою української державницької традиції. В. Старосольський виступав за побудову демократичної правової держави. Він підкреслював значення верховенства права; поділу державної влади; гарантій прав і свобод людини; незалежного суду; відповідальності держави перед громадянами. Учений вважав, що влада повинна діяти виключно в межах закону, а право має бути інструментом захисту людини, а не засобом примусу.

Особливе місце у його працях займала концепція національної демократії. В. Старосольський прагнув поєднати національні інтереси; демократичні принципи; соціальну справедливість; права особистості та ін. Він наголошував, що національна ідея не повинна суперечити демократичним цінностям і правам людини. У сучасних умовах ідеї Володимира Старосольського залишаються надзвичайно актуальними для України. Особливо важливими є його погляди щодо незалежності української держави; захисту національного суверенітету; верховенства права; демократичного розвитку; європейських цінностей; ролі права у зміцненні державності. В умовах війни та реформування правової системи України його ідеї про сильну правову державу та національну єдність набувають нового значення.

Аспірант Стригун М.А. прочитав лекцію на тему: Місце і роль адвокатського самоврядування у сучасних умовах». Під час лекції зазначив, що незалежне адвокатське самоврядування є не просто формою професійної організації, а фундаментальним критерієм реального існування правової держави. Адвокатське самоврядування є однією з ключових гарантій незалежності адвокатури. В Україні його правову основу становить Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Самоврядування означає право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури без втручання державних органів. Основними завданнями адвокатського самоврядування є забезпечення незалежності адвокатів; підтримання високого професійного рівня; захист професійних прав адвокатів; формування стандартів професійної поведінки; контроль за дотриманням етичних норм. У сучасних умовах, особливо в період реформування правової системи та євроінтеграції України, роль адвокатського самоврядування значно зростає. Воно сприяє зміцненню принципу верховенства права та підвищенню довіри суспільства до правосуддя.

У лекції на основі історичної ретроспективи зроблено висновок, що радянська квазісамоврядна модель перебувала під жорстким адміністративним контролем, тоді як ухвалення Закону 1992 р. стало лише проміжним кроком, який хоч і проголосив самостійність, але зберіг децентралізацію та вразливість професії до впливу держави. Ключовим етапом подолання радянської спадщини стало ухвалення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 2012 р., який остаточно закріпив адвокатуру як недержавний інститут і консолідував її через створення Національної асоціації адвокатів України. Саме передача виключної компетенції щодо допуску до професії та дисциплінарної практики органам самоврядування фактично позбавила державу важелів тиску на захисників. Сучасна інституційна модель забезпечує реальну незалежність, поєднуючи європейські стандарти з українськими історичними традиціями самоорганізації.

13-16 травня 2026 р. аспіранти кафедри мали можливість поспілкуватись з запрошеними колегами з Республіки Польща, а саме – професором факультету права і адміністрації Ломжинської академії Мацеєм Йоньцою, доцентом факультету права і адміністрації Жешувського університету, прокурором м. Жешув Войцехом Косіором та адвокатом Варшавської окружної ради адвокатів Міхалом Левандовським.

Зустріч відбулася як продовження домовленостей про співпрацю, досягнутих викладачами кафедри на науковій конференції у м. Перемишлі.

Під час зустрічі обговорили подальшу організацію спільних українсько-польських круглих столів, вебінарів або секцій у межах міжнародних конференцій для аспірантів та студентів факультету, а також залучення польських фахівців до рецензування наукових праць аспірантів кафедри. Окрім цього, визначили перспективні напрями майбутніх досліджень аспірантів і зіставили перспективи їхнього працевлаштування в Україні та Польщі. Учасники порівняли вимоги до дисертаційних досліджень в Україні та країнах Європейського Союзу й домовилися про подальшу співпрацю з університетами Жешува та Ломжі.